рити

рити
ри́ю, ри́єш, недок.
1) перех. Розкопувати, розривати, розпушувати що-небудь рихле, сипке.
2) перех. Вибираючи, викидаючи землю, робити, копати заглиблення, яму і т. ін.
3) перех. Викопувати, видобувати що-небудь із землі.
4) перех., розм. Перебирати, перекладати, ворушити що-небудь, шукаючи щось.
5) неперех., на кого, проти кого, рідко під ким, перен. Підступно, таємно діяти на шкоду кому-небудь.
6) неперех., рідко. Те саме, що ритися 2).

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Нужно сделать НИР?

Смотреть что такое "рити" в других словарях:

  • рити — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • рити — вырабляць з мармуру, дрэва і пад. (пра скульптуры) …   Старабеларускі лексікон

  • мѣрити — МѢР|ИТИ (42), Ю, ИТЬ гл. 1. Мерить, измерять: глѣбъ кнѧзь мѣрилъ мо‹ре› по ледɤ ѿ тъмɤтороканѧ до кърчева Надп 1068; Подобаѥть вѣдати ˫ако пьрвии лѣ(т). лѹною мѣрѧхѹ КН 1280, 564б; не къ прибытъкѹ мѣрити ˫авлениѥ но цѣнити мѣсто по скѹпѹ. и… …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

  • ввірити — 1 дієслово доконаного виду довірити щось ввірити 2 дієслово доконаного виду повірити діал …   Орфографічний словник української мови

  • повірити — 1 дієслово доконаного виду прийняти за істину; відчути довір я повірити 2 дієслово доконаного виду звірити щось потаємне; доручити; давати в борг; перевірити …   Орфографічний словник української мови

  • увірити — 1 дієслово доконаного виду повірити діал. увірити 2 дієслово доконаного виду довірити щось …   Орфографічний словник української мови

  • звірити — 1 дієслово доконаного виду розказати відверто; довірити звірити 2 дієслово доконаного виду зіставити; випробувати …   Орфографічний словник української мови

  • отъмѣрити — ОТЪМѢР|ИТИ (2*), Ю, ИТЬ гл. Отмерить. Образн.: не акы скотѹ наслажатисѧ плътьск(ы)… нъ размѣрити при всемь все своѥ житиѥ. да и б҃ъ въ тѹ мѣрѹ ѿмѣрить. на сꙊдѣ. СбТр XII/XIII, 57; никтоже ѿ ц(с)рь вр(а)тъ адовъ избы. ни силнии силою преѡдолѣша ни …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

  • вірити — рю, риш, недок. 1) у що та без додатка. Бути впевненим, переконаним у чому небудь. || у кого. Бути впевненим у кому небудь, вважати когось гідним довір я. 2) у що, чому та без додатка. Приймати щось за правду. 3) кому. Мати довір я до когось. ••… …   Український тлумачний словник

  • повірити — I рю, риш, док. 1) Прийняти що небудь за істину, вважаючи дійсним, існуючим. || Зрозуміти, усвідомити, що так є насправді. || Дістати певність у чомусь, переконатися. Повірити на слово. 2) кому, чому, в кого. Відчути довір я до кого , чого небудь …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»